Ну ось ... Знову вболіваємо. Якщо минулого разу Єгор і я, то тепер Єгор і Дарина. Заняття знову відкладаються, а нам вже їхати скоро 🙁 Якби не це, то не переймалися б особливо, ніби як не сильно хворіють. У черговий раз розумію, чому сюди приїжджають мінімум на 3 місяці (а краще на півроку), щоб встигнути позайматися між хворобами. Думав, в тропіках сховаємося від китайських інфекцій, але не тут-то було. Слава богу, що хворіти в теплому кліматі легше набагато, повітря не треба зволожувати і від холодних протягів бігати.
Гаразд, розповім, чому ми тут таким дивним лікуємося таким 🙂
Чому в Китаї легко захворіти
Взагалі прикро, кожен раз на реабілітації починається ось така ось фігня, яка дає відкат назад. Єгор слабшає і все треба починати заново. Так було в Москві, потім в Олінеке, тепер ось в Китаї. Скрізь, де діти, там віруси 🙂 Хоча ось в Таїланді Єгор майже не хворів (за півроку буквально пару раз з соплями і без температури майже), але там ми дуже мало взаємодіяли з дітьми (заняття майже ізольовані від усіх були), та й тайські терапист не приходили хворими на роботу або були в масках. У звичайній тайської життя вірусів теж вистачає, але в основному всі скарги на дитячі садки, куди зимівники віддають своїх дітей, навіть захворілих.
Китай же особливий випадок, тут по ходу взагалі не прийнято хворіти вдома, тому всюди чхають і кашляють китайці, включаючи наших докторів і терапист. Додамо до цього постійне схарківаніе і плювки (добре, що не на підлогу, а куди-небудь в вікно), а також розмазування сопель по стіні (не жартую), ось і отримуємо вічний розсадник інфекцій. Не дивно тут захворіти.
Причому ми не одні вболіваємо. Сусідній хлопчик уже два місяці сильно кашляє, і ось тільки-тільки йому легше стало. Сім'я з сусіднього крила, захворіли разом з нами обидва рази. Місяць тому соплями і температурою, а зараз точно також кашлем (і мама, і дитина). Доктор наш теж уже кілька тижнів кашляє ходить.
Чим лікувати кашель у Китаї
У Китаї є дві медицини, наскільки я зрозумів, ТКМ (традиційна китайська медицина) і західна. Так як Єгор не сильно поки хворіє, то ми не ходили в госпіталь, а ходили до лікаря в нашому реабілітаційному центрі, і він явно прихильник ТКМ. Тому прописав нам пити кульки (?????) або сироп (??????) з настою рогів антилопи. Ось як! Насправді інгредієнтів там повно, але цей найбільше мені запам'ятався. На жаль, подробиць розповісти не можу, бо все на китайському, але там ще начебто жимолость, шкірка апельсина, дзвіночок, солодка і тд.
Сироп і кульки відрізняються за складом, доктор вважає, що кульки більш дієві. З досвіду використання можу сказати, що кашель став мокрим і Єгор відкашлюється, тобто поступово йому стає краще. Місцеві хлопці кажуть, що ліки тут безпечні (типу на травах і все таке), але діють довше, тому потрібен час.
Кульки, до речі, дуже кумедні. Нагадують кіндер-сюрпризи, але маленькі. Береш в руку, тиснеш і він розколюється. Причому, шкаралупа пластикова, але зовні вона чомусь покрита чимось нагадує віск, можна зіпхнути нігтем. Типу все натуральне? Ага, тільки я нігтем потім і з іншого боку поколупав, а там звичайна пластмаса 🙂 Всередині китайського медичного кіндера кулька консистенції жуйки, за смаком, як якась солодка витримка з трав.
Так як я не дуже довіряю рогам антилопи, то вирішив купити ще й Лазолван, або точніше будь сироп / розчин з діючою речовиною Амброксол, по-англійськи Ambroxol. На його основі створені і інші сиропи і розчини для інгаляцій - Амбробене, амброгексал, Бронхоксол і тд. Знаючи китайська назва, купити потрібні ліки не така вже й велика проблема. Трохи пізніше напишу інструкцію, як шукати ліки за кордоном, в сенсі аналог. Так ось в аптеці я показав китайська назва (скріншот сайту) і далі вже показував на телефоні в перекладача на китайському «сироп», «для дитини», тому що спочатку мені хотіли дати амброксол в таблетках. У підсумку взяв ????????? (Аброксол розчин для прийому всередину).
А ось з інгаляціями в Китаї проблем немає, все те ж саме. Повно всяких бальзамів, починаючи від звичайної і звичної нам зірочки, закінчуючи тигрові бальзамом, що так полюбилися нам в Таїланді (що я купував в Таїланді).
Найголовніша складність в Китаї полягає в тому, що показати в аптеці щось можна, але ось що тобі скажуть у відповідь, взагалі ніяк не зрозуміти. Причому, коли дають ліки, то ти теж не можеш перевірити, а чи то дали, адже там ні слова англійською. Але мені пощастило, я прийшов додому, сфоткали коробку (спасибі, Google Translate), переклав і дізнався, що купив саме те, що треба. Тому в ідеалі приходити в аптеку підготовленим і з коробкою від ліки або її фотографією.
P.S. Природно не варто забувати про страховці мандрівника. Якщо починається щось серйозне, то краще відразу в госпіталь, ніж займатися самолікуванням.